Такі віруси, як COVID-19, ГРВІ, свинячий і пташиний грип, мають щось спільне: усі вони походять від тварин і вчені називають їх зоонозними захворюваннями. Проте ці хвороби насправді не «походять від тварин»: зрештою, тварини не змовляються між собою з метою заразити людей.
Говорячи «ця пандемія походить від тварин», ми маємо на увазі, що ці хвороби є наслідком того, як суспільство вирощує, забиває та споживає тварин.
Експерти переконані, що стратегія уникнення наступної пандемії, серед іншого, повинна включати зменшення попиту на продукти тваринного походження. На щастя, такий ефективний підхід не має передбачати контроль уряду над нашим харчуванням. Багато людей вже усвідомлюють переваги рослинного раціону. Тож підтримка тих, хто вже намагається змінити своє харчування, може бути ефективним підходом для державної політики.
Зооноз та виробництво їжі
Той факт, що збільшення пандемій походить виключно з тваринницького та сільськогосподарського секторів, не є чимось новим для вчених. У своєму звіті «Запобігання наступній пандемії: зоонозні хвороби та способи розірвання ланцюга передачі» ООН визначили деякі кроки, необхідні для вдосконалення управління охороною здоров’я та виробництвом продуктів харчування.
Серед них посилення наукового дослідження екологічних аспектів зоонозних захворювань і розробка й впровадження суворіших заходів біозахисту. Звіт закликає до політики, яка зміцнює здоров’я тварин (зокрема дикої природи) та посилення контролю і регулювання виробництва продуктів харчування.
Звіт також рекомендує державам знайти способи зменшити попит на тваринний білок. Зниження попиту на м’ясо — це не те, що ми часто чуємо як можливий варіант стратегії. Частково тому, що люди схильні не пов’язувати нинішню пандемію з харчуванням чи сільськогосподарським сектором на Заході.
Походження пандемії
Дійсно, ранні випадки захворювання на COVID-19 були пов’язані з ринками в Китаї, де продавали диких тварин. Панголіни та кажани є можливими джерелами зараження, хоч жодного з них немає в списках покупок середньостатистичного світового споживача. Однак глибші корені цієї пандемії набагато складніші.
Чимало попередніх вірусів зароджувались у галузі промислового виробництва тваринництва. Серед них: спалахи губчатої енцефалопатії великої рогатої худоби, пташиний (H5N1) і свинячий грип (H1N1), а зовсім нещодавно можливий новий штам COVID-19 був виявлений на хутрових фермах Данії. Зрозуміло, що походження цих пандемій не обмежується певними країнами або конкретними практиками, наприклад, «вологими ринками».
Для деяких дослідників, зокрема головного лікаря Швеції та професора інфекційних хвороб Бйорна Олсена, зменшення попиту на м’ясо та молочні продукти є необхідною складовою зменшення нашого ризику пандемії. Олсен вже понад 10 років попереджає у своїх книгах і статтях, що пандемічні віруси виникають там, де зустрічаються тварини та люди, і вирощування мільярдів тварин для їжі матиме наслідки.
На це можна поглянути інакше: жодної пандемії в історії людства не було пов’язано з рослинами.
Посилення регуляторного та моніторингового потенціалу є важливою частиною ефективної стратегії. Однак коли саме суспільство замінює тваринні продукти аналогами рослинного походження, воно також зменшує ризик майбутніх пандемій. Олсен занепокоєний, що зв’язок між збільшеним попитом на тваринний білок та пандемією не отримує достатньої уваги політиків.
Рослинна дієта як вихід
Політики часто не вбачають рух до рослинної дієти як життєздатний варіант стратегії, адже він спирається на зміну поведінки людей. Деякі стверджують, що уряди не повинні нав’язувати людям дієтичний вибір. Проте є вагомі підстави думати, що люди вже готові перейти на рослинний раціон.
Згідно з останнім опитуванням ООН, 30% країн світу підтримують рослинний раціон як кліматичну політику, а кількість людей, які намагаються харчуватися переважно рослинами, швидко зростає. Тож урядам не потрібно робити нічого, тільки усунути перешкоди для людей, аби вони продовжили формувати власні думки. Аби підтримати перехід на рослинний раціон і зменшити попит на продукти тваринного походження, уряди мають зробити все можливе, щоб зменшити перешкоди до рослинної дієти.
Початком може бути перегляд закупівель продуктів та зміна стандартів харчування, аби такі державні установи, як школи, лікарні, в’язниці та будинки догляду, пропонували більше страв рослинного походження. Це можуть бути зміни в законодавстві, що вимагають від закладів харчування містити більше рослинних страв у своєму меню. Або ж поновлення дієтичних норм у країнах: адже давно існує консенсус між експертами, що рослинне харчування оптимальне для людей будь-якого віку та може навіть бути кориснішим за традиційне. Нарешті, уряди мають збільшувати доступність рослинної їжі та зменшувати субсидії на м’ясо, аби люди з низьким рівнем доходу могли собі дозволити більш рослинний раціон.
Ми знаємо, що дієтичні звички впливають як на навколишнє середовище, так і на здоров’я. Але з огляду на те, що існує чіткий зв’язок між споживанням продуктів тваринного походження та зоонозними захворюваннями, у політиків є й інші причини для того, щоб підтримувати людей, які хочуть перейти на рослинний раціон.
З епідемії ГРВІ 2003 року час між спалахами зоонозних вірусів скорочується. Ще не рано починати спроби запобігти наступній пандемії, але експерти попереджають, що вона може з’явитися в будь-який час.
Справа не в тому, чи виникне інша пандемія, а в тому коли це станеться.
Джерело: The Conversation
Переклад і адаптація: Богдана Яцюк
